Коли ми чуємо слова «аб’юз», «аб’юзер», часто уявляємо собі образ жорстокої людини, садиста чи «психопата», який свідомо чинить насильство, контролює, принижує або маніпулює своїм партнером. Однак у реальності картина може бути набагато складнішою. З позиції емоційно-фокусованої терапії (ЕФТ) насильство в стосунках не завжди є свідомою зловмисною поведінкою. Також, всупереч поширеній думці, у більшості випадків воно не є проявом психопатологічної особистості чи поведінки — ані з боку самого аб’юзера, ані з боку постраждалої сторони. З точки зору ЕФТ, аб’юз в інтимних стосунках є проявом глибинного болю, страху залишитися самотнім, безсилля перед вразливістю близькості.
У цій статті ми розглянемо феномен аб’юзу через призму теорії прив’язаності та ЕФТ, спробуємо зрозуміти, чому аб’юзер вдається до насильства, що насправді стоїть за його поведінкою та як це впливає на обох партнерів у стосунках.
Насильство як реакція на страх
Емоційно-фокусована терапія розглядає стосунки як емоційний зв’язок між двома людьми, де головною потребою є відчуття безпеки, близькості та підтримки. Аб’юзер у цьому контексті — це людина, яка глибоко боїться втратити цей зв’язок, але не має емоційних навичок, щоб його зберегти. Насильство, яке він чинить, є деструктивною спробою контролювати партнера, аби не зіткнутися з екзистенційним страхом покинутості. В ЕФТ ми називаємо це «страхами прив’язаності».
Коли людина з тривожною прив’язаністю відчуває, що партнер емоційно віддаляється або поводиться непередбачувано, у неї активується механізм захисту. У випадку аб’юзера цей захист може виявлятися у вигляді контролю, агресії або маніпуляцій. Такі дії — це не прояв сили, як може здаватися ззовні, а навпаки — прояв безсилля, страху втратити значимого іншого.
Приклад: тривожна прив’язаність і агресивні реакції
Уявімо ситуацію: у чоловіка з тривожно-амбівалентним стилем прив’язаності є сильний страх залишеності, сформований у дитинстві через непередбачувану поведінку батьків. У дорослих стосунках він боїться, що його партнерка може покинути його. Коли вона не відповідає на повідомлення протягом кількох годин або виглядає відстороненою, у чоловіка активується внутрішня тривога: «Вона мене більше не любить», «Я їй не потрібен», «Вона знайде когось іншого».
Ця тривога провокує поведінку, яка ззовні виглядає агресивною: він може телефонувати безперервно, звинувачувати партнерку в байдужості, вимагати пояснень або навіть зірватися на крик. Насправді ж, за цією агресією стоїть глибоке безсилля і страх. Його емоційне послання, яке звучить не словами, а діями: «Я боюся, що ти покинеш мене. Я не знаю, як утримати тебе біля себе, крім як контролювати тебе».
ЕФТ пояснює, що така поведінка є захисним механізмом, реакцією на уявну або реальну загрозу розриву емоційного зв’язку. Аб’юзер у цьому контексті — це не хижак, а людина, яка втратила здатність шукати близькість здоровими способами.
Для партнера або партнерки така поведінка є прямим свідченням порушення кордонів, переслідуванням, тиском. Не розуміючи справжнього сенсу переслідування, партнер або партнерка починають ще більше уникати й відсторонюватися, що, своєю чергою, тільки підтверджує страхи переслідувача.
Так формується деструктивний цикл: чим більше переслідувач переслідує, тим більше від нього тікають. І чим більше від нього тікають, тим сильніше він переслідує. Кожен крок такого циклу підвищує температуру емоційної ескалації, і дуже часто цей цикл завершується проявом насильства. Обидва партнери залишаються фрустрованими, розгубленими, відчувають одночасно страх, провину, гнів, сором тощо.
Аб’юзер як людина, яка не вміє просити близькості
Аб’юзер — це людина, яка не навчилася здорово висловлювати та задовольняти свої емоційні потреби. Кожному з нас потрібні близькість, безпека, підтримка. Але якщо дитина зростає в середовищі, де її емоційні потреби ігнорували, висміювали або якщо вона була свідком агресивних взаємодій, вона вчиться, що близькість — це небезпечно.
У дорослому житті це може проявлятися так:
- Потреба близькості трансформується у контроль.
- Страх покинутості — в агресію та образу.
- Безсилля — у маніпуляції або насильство.
Аб’юзер діє не тому, що не любить партнера, а тому, що не вміє будувати близькість без насильства, не вміє відчувати себе в безпеці поруч зі значущим іншим. Внутрішній монолог аб’юзера виглядає приблизно так: «Якщо я дозволю собі показати страх, мене покинуть», «Якщо я не контролюватиму, мене зрадять», «Я не можу довіряти, бо довіра робить мене вразливим, а вразливість — це слабкість». Ці переконання глибоко вкорінені в емоційній пам’яті людини, а поведінка аб’юзера стає спробою захистити себе від болю.
Як розірвати цей цикл?
Необхідно чітко розуміти, що патерни поведінки, які ми демонструємо у стосунках, здебільшого є неусвідомленими. Вони діють поза нашою волею чи свідомим контролем. Тому можна роками повторювати негативні цикли, не помічаючи цього.
Саме тому допомога фахівців є необхідною. Емоційно-фокусована терапія — це науково-доказовий метод парної чи сімейної терапії, спрямований на подолання конфліктів, недовіри та відчуження у стосунках, а також на роботу з домашнім насильством.
У роботі з такими парами ЕФТ психотерапевт допомагає вийти за межі поверхневих конфліктів і дістатися до глибинних емоційних потреб та травм або страхів прив'язаності. За агресією аб’юзера часто стоїть плачуча, налякана дитина, яка кричить: «Будь ласка, не залишай мене».
Кожному з партнерів потрібно навчитися усвідомлювати свої емоції, розпізнавати їх і виражати вербально, а не через емоційне відреагування агресію чи уникнення. Замість слів: «Ти байдужа до мене!» — казати: «Я відчуваю страх, коли ти мовчиш, бо боюся, що ти мене залишиш».
Для того щоб зупинити цикл насильства, необхідно створити безпечний простір, де обидва партнери зможуть говорити про свої страхи без осуду.
Часто обом партнерам потрібна окрема робота з психологом, щоб розібратися з дитячими травмами та навчитися будувати стосунки без контролю та насильства.
Висновок
Цей погляд на насильство у стосунках може здаватися незвичним, адже сучасне суспільство змінило своє ставлення до домашнього насильства і більше не сприймає його за норму — і це дуже позитивний крок. Водночас суспільство досі шукає відповідь на запитання: «Що робити з проявами насильства в сім’ї?».
Насильство нікуди не зникло. У родинах все ще трапляються конфлікти, крики, переслідування, погрози, заборони — усе те, що можна ідентифікувати як психологічне, економічне, фізичне чи сексуальне насильство. І було б помилкою вважати кожен прояв агресії проявом психопатології. Розповсюдженість розладів які наче “пояснюють” проблему насильства не співпадає з реальною кількістю таких випадків. Насильство найчастіше вчиняють звичайні, психологічно здорові люди, які не навчилися регулювати свої емоції у критичних ситуаціях.
Емоційно-фокусована терапія пропонує цілісний, науковий і гуманістичний підхід до роботи зі стосунками. Вона закликає звертати увагу не на особистісні недоліки партнерів, а на порушення емоційного зв’язку між ними. Визнання цієї глибинної природи насильства не означає виправдання такої поведінки. Це означає розуміння механізмів, що запускають аб’юзивні патерни, та пошук способів їх змінити. ЕФТ дає інструменти для побудови справжньої, безпечної близькості, де страх і контроль поступаються місцем довірі та співпереживанню.
Адже здорові стосунки — це не боротьба за владу, а спільна подорож двох людей, які можуть відкрито говорити про свої потреби, не боячись бути почутими.